Тренінг «Вплив родинних факторів на всебічний розвиток дитини» - Сторінка вихователя <!--if()-->- <!--endif--> - Навчально-виховна робота - Софіївський ДНЗ "Чайка"
Головна » Матеріали » Сторінка вихователя

Тренінг «Вплив родинних факторів на всебічний розвиток дитини»

Мета: розширити уявлення батьків про особливості виховання дітей у сім’ї, про морально-етичний мікроклімат сім’ї, його роль та вплив на виховання дитини, здійснити профілактику психологічного насильства у родині.

Категорія слухачів: батьки дітей 5-6 років.

Тривалість:1,5 год.

Хід заняття

  1. Інформаційна довідка

Родина має особливе значення для становлення життєвої компетентності дошкільника як особистості. Саме в родині дитина вчиться мудрості, набирається досвіду, черпає сили та енергію для життя. Родинне спілкування відіграє неабияку роль у процесі виховання.

Нас об’єднала спільна тема «Вплив родинних факторів на всебічний розвиток дитини». Світ дитинства – особливий, діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, мають власні виміри краси, навіть часу. Як не порушити цю тендітну гармонію, як бути мудрим у стосунках із маленькою людиною? Сьогодні ми спробуємо знайти відповіді на запитання.

  1. Знайомство . Рефлексивна вправа «Я – зірка».

Мета: знайомство та емоційне налаштування учасників на активну взаємодію впродовж заняття.

Час виконання: 10 хвилин.

Опис вправи.

Кажуть, що з появою на світ нової людини на небі спалахує зірка. Кожен із нас має свою яскраву зорю з особливою назвою. Намалюйте її на аркуші та впишіть своє ім’я посередині. На перший погляд здається, що всі зорі однакові, проте це зовсім не стосується людей, адже кожен із нас є єдиним та неповторним.

Чи так це насправді? Спробуймо з’ясувати наші схожі та відмінні риси. На кожному із промінців запишіть яскраву рису свого характеру, власні захоплення, мрії, досягнення, статус. 

  1. Вправа «Образ щасливої дитини».

Учасникам у групах пропонують зробити малюнок-колаж «Образ щасливої дитини» і презентувати результати роботи.

Узагальнення: однією із складових щастя дитини  є родина.

  1. Інформаційна довідка

Родина – це основа зростання здорової дитини, це світ, у якому людина навчається жити. Саме тут вона черпає сили й енергію для життя, учиться мудрості, набирається досвіду. У дитячому серці зароджуються, вкорінюються моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини. Мати й батько – головні природні вихователі дитини.

Через сім’ю наші діти виходять у суспільство. Жоден виховний заклад не може дати дитині того, що дає нормальна сімейна атмосфера: спілкування дітей із батьками. Діти вподібнюються до дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку , як на взірець. Кажуть, діти – дорогоцінність, а сам процес виховання безперервна робота серця, розуму і волі батьків. «Не думайте, що виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, караєте. Ви виховуєте її щомиті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома», говорив А.С.Макаренко.

  1. Вправа «Народна мудрість про виховання»

Учасникам пропонують продовжити прислів’я про родинне виховання.

  1. Вправа «Дерево змін»

Як впливають на нас діти? Позитивно чи негативно?

На ватмані зображено дерево без листя. Батьки відповідають на запитання: «Чи змінюють нас діти?» Вибирають аркуш із-поміж запропонованих варіантів, прикріплюють його на дерево.

Листя жовтого кольору:

  • я стала дратівливою;
  • я стала гіршою;
  • з нетерпінням чекаю на відпустку;
  • я втомилася;
  • я розчарована;
  • я багато чого не встигаю;
  • у мене бракує часу на себе.

Листя зеленого кольору:

  • я стала толерантною;
  • я стала краще розуміти дітей;
  • я стала кращою;
  • я стала молодшою;
  • я стала добрішою;
  • я стала мудрішою;
  • не уявляю себе без дітей;
  • я прочитала багато книжок про виховання;
  • я не уявляю свого життя без дитини;
  • я готова піклуватися про дитину щохвилини.

Обговорення. Якщо ми отримали дерево змін зеленого кольору – кольору гармонії, позитиву, - діти змінюють нас на краще. Якщо на нашому колажі з’явилися жовті листя,- є над чим працювати задля створення гармонійних взаємин у родині.

  1. Інформаційна довідка з елементами дискусії «П’ять шляхів до серця дитини»

Прикріпити на дошці малюнок із зображенням дитини, а до нього прикріпити – «шляхи до серця дитини».

Діти по-різному відчувають любов, але кожному малюкові вона необхідна. Існує 5 основних способів, якими батьки демонструють свою любов до дитини:

  • зоровий контакт;
  • дотик;
  • слова заохочення;
  • увага, час;
  • допомога.

Обговорення

  • Як ви гадаєте, що означає любити дитину за допомогою зорового контакту? Ви це робите?
  • Коли? У яких випадках?
  • Яким при цьому є ваш погляд?
  • А як ви дивитися, коли незадоволені дитиною?

Виявляється, що найуважніше дитина слухає нас, коли ми дивимося їй у очі. Важкою для дитини є звичка уникати дивитися їй безпосередньо в очі. Як часто ми обираємо такий суворий захід покарання! Для дитини дуже болісно, коли батьки свідомо уникають дивитися на неї. Це діє на неї пригнічуючи, і може виявитися, що такі важкі хвилини свого життя дитина ніколи не забуде.

Отже, очі батьків повинні постійно випромінювати ніжність і любов, не залежно від того, задоволені вони малюком у цей момент чи ні.

Обговорення

  • Як ви вважаєте, з якого віку діти починають шукати зорового контакту?

Виявляється, уже в 6-8 тижнів очі дитини, як два радари, увесь час шукають зустрічі з очами іншої людини. Їй всього два місяці від народження, але вона уже шукає джерело емоційного живлення. Так рано формується емоційний зв'язок дитини зі світом.

Отже, з перших днів життя дитині необхідно якнайчастіше дарувати люблячий і ніжний погляд. 

Дотик – один із найважливіших проявів любові до дитини. Можна:

  • доторкнутися руки;
  • обійняти за плечі;
  • погладити по голові;
  • жартівливо поштовхатися;
  • пригорнути до себе;
  • поцілувати.

Обговорення

  • Чи часто ви це робите?
  • У яких випадках?

У житті, на жаль, дуже рідко зустрічаються батьки, які просто так, без усякого приводу користуються можливістю ласкаво торкнутися своєї дитини.

Під час щоденного спілкування з дитиною люблячий погляд і ніжний дотик дуже необхідні. Вони повинні бути природними, діяти на неї заспокійливо. Дитина, яка зростає в будинку, де батьки щедро обдаровують її цими дарунками, почуватиметься впевнено і спокійно із самим собою та оточуючими. Їй буде легко спілкуватися, а, отже, вона користуватиметься загальною симпатією. Вираження любові батьків за допомогою фізичного контакту повинне відповідати віку дітей. У перші роки життя дитині необхідно. Щоб її брали на руки, обіймали, гладили, цілували. Якщо від дня народження до 6-7 років часто цілуємо дітей (їм це подобається), то дитину у віці 8-10 років можна обійняти, пригорнути до себе. Тактильна ласка важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків. Поцілунків, можна повідомити значно більше. Ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину. То дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Однак не слід хвалити її надто часто, тому що слова втрачають усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.

Увага, час – це ваш подарунок дитині.

Обговорення

  • У чому полягає увага?
  • Як ви гадаєте, чи достатньо ви приділяєте уваги своїм дітям?

У тому, що ми зосереджуємося на дитині повністю. Не відволікаємося на жодні дрібниці. Пильна увага дає змогу дитині відчути, що вона для своїх батьків – найважливіша людина в світі. Чому батькам важко бути уважними до своїх дітей? Тому що це вимагає часу.

Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули  на них увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. І як би людина не була зайнята, слід приділяти час не лише хатнім справам, телевізору, власним задоволенням, а й передусім своїй дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою».

Не отримуючи достатньо уваги дитина відчуває занепокоєння, не почувається в безпеці, тим самим порушується її емоційний та психічний розвиток.

Побажання батькам: щодня знаходьте час для того, щоб залишитися із дитиною наодинці.

Допомога.  Щодня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання дорослих: почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині, робимо це із задоволенням, то душа дитини наповнюється любов’ю.  Якщо батьки сварять дитину, то така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні вияви нашої любові. Тому важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, увагу, час, допомогу), що веде до серця дитини.

  1. Аналіз педагогічної ситуації «Коли мене люблять – я все можу»

Інструкція. Ведучий зачитує текст.

Малюк прокинувся рано-вранці, тому що почув голоси батьків. Він із прикрістю подумав, що останнім часом вони часто сваряться і тепер навіть не приховують своїх стосунків від нього.

Усе частіше, перебуваючи вдома, малюк побоювався, що важка тиша у будь-яку мить перетвориться на з’ясування стосунків. У такі хвилини він ішов до своєї кімнати і почувався беззахисним.

Лежачи у ліжку , малюк згадував, як добре йому було під час прогулянок усією родиною, і здавалося, що це назавжди залишилося в минулому.

Батьківські голоси стихли. Хлопчик почув звук швидких кроків мами, яка наближалась до його кімнати. Мама відчинила двері й сказала: «Підйом! Швидше! Мені набридло запізнюватися на роботу!» Малюк виповз із теплого ліжка й поплентався до ванної. Він почув, як мати ввійшла, щоб допомогти йому вдягнутися. «І коли ти вже навчишся вдягатися сам?!» - почув він звичне запитання. «Мамо, а можна я вдягну нову сорочку? Я вже приготував!» . «Дивись який спритний! Він приготував! Наряджаєшся, як дівчинка.  Ну добре, давай нову сорочку». Малюкові вже не так хотілося вдягати сорочку, але він нічого не сказав.

«Швидше йди снідати!». На кухні за столом сидів батько. Він повільно пив каву і читав газету. Малюкові дуже хотілося , щоб батько поглянув на нього, побачив нову сорочку, посміхнувся. Хлопчик мовчки стояв біля столу, але батькові було не до нього. Мати ввійшла до кімнати:»Чого стоїш? Тобі не зрозуміло, що ми запізнюємося?»

Уже біля дитячого садка мати попрощалася: «Ну бувай, до вечора! Сподіваюся, ти будеш слухняним!»

Малюк підійшов до виховательки. Ніхто не помітив його нової сорочки. Було дуже прикро. У групі він майже не чув, що говорила вихователька, а лише дивився у вікно на дерева та хмари. Уявляв собі тата й маму, які йдуть по дорозі усміхнені та радісні…

Раптом хлопчик почув голос виховательки:»Чому ти так довго дивишся у вікно?». «Я чекаю на своє щастя», - відповів малюк.

Обговорення. Некоректні слова і вчинки ранять душу дитини.

  1. Вправа «Чарівний глечик»

Інструкція.  Учасникам пропонують дістати з вази по одному папірцю, який підкаже, що чекає сьогодні на учасників, або що їм потрібно зробити найближчим часом. Ці побажання впливають на настрій підбадьорюють, надають упевненості.

Категорія: Сторінка вихователя | Додав: Тата (19.11.2014)
Переглядів: 469